Суворий дідо Фрейд (Ти далека, як лелека)

Що я бачу через стіну Мовчання нашого? Добровільну від- мову від боже- вільності, що тіс- ниться низом тіла, Та хіба цю силу спиниш? Вона знайде собі Виходи, як дим, Приводи, як во- ди потік, оми- нати перешкоди... Ти далека, Як лелека восени, Тебе не заміняють Ані мрії, ані сни, Ой, правду говорив нам Суворий дідо Фрейд: У цьому світі рулять Любов та смерть! Щастя ловимо окремо Один від одної... Де ж воно? Вікно Замкнено, полот- ном завішано Непроникним... Може, Нам самим лиш тільки треба Зусилля наші об'- єднувати, ва- лити варто від Вайлуватої Самотинності! Ти далека, Як лелека восени, Тебе не заміняють Ані мрії, ані сни, Ой, правду говорив нам Суворий дідо Фрейд: У цьому світі рулять Любов та смерть!

Что я вижу через стену Молчания нашего? Добровольный от- каз от без- умия, что тес- нится внизу тела, Да разве эту силу остановишь? Она найдет себе Выходы, как дым, Поводы, как во- ды поток, мино- вать препятствия... Ты далека, Словно аист осенью, Тебя не заменяют Ни мечты, ни сны, Ой, правду говорил нам Суровый деда Фрейд: В этом мире рулят Любовь и смерть! Счастье ловим отдельно Друг от друга... Где ж оно? Окно Закрыто, полот- ном завешено Непроницаемым... Может, Нам самим лишь только нужно Усилия наши объ- единять, ва- лить надо от Неуклюжего Одиночества! Ты далека, Словно аист осенью, Тебя не заменяют Ни мечты, ни сны, Ой, правду говорил нам Суровый деда Фрейд: В этом мире рулят Любовь и смерть!